Стежка до рідної школи

 

         Вітчизно наша! Яка ж ти мальовнича, різнобарвна, привітна. Починаєшся ти для кожного із нас з рідної домівки, із стежечки до рідної школи, де ще маленькими нас покликав малиновий дзвін.

Школо моя! Радосте моя! Ти в пам’яті живеш такою, якою вперше побачили тебе. Школа – як неспокійний, гомінливий вулик: гуде, шумить, сповнена дитячим галасом. А то враз притихне після дзвінка, тільки чути як у класах хтось читає по складах, відповідає таблицю множення, доводить теорему, читає поезію... Живе тут дружна сім’я – вчителі і діти.

 

Чорнявщинська школа – її історичне минуле

 

Чорнявщинська школа прийшла до нас з глибокої давнини. Вона пустила своє коріння ще в ХІІІ ст.

На садибі нині старої школи, біля річки Оріль височіла церква з високими куполами, світлими вікнами. А поряд була школа, перша на селі, ходили до неї галасливі діти, з ясними оченятами, допитливі і чарували їх вчителі-вихователі, ерудовані, акуратні. Годинами діти милувались ними. А були це вчителі тоді церковно-приходської школи, в якій навчалися діти заможних селян. Приміщення школи мало 4 кімнати, у двох з яких жили вчительки-сестри.

У 20 – 30-х роках в селі школа була початкова – 4 класи, знаходилися в тому ж старому приміщенні.

Спливав час. Змінювалась історія. Різні долі чекали школи, як різні долі людей. На той час, коли відокремлювали церкви від шкіл, відокремили і нашу. Стала школа просто початковою. А середня знаходилась на той час в селі Чорноглазівка, в панському маєтку.

Не минуло лихо і наші села під час Великої Вітчизняної війни.

В час окупації діти до школи не ходили і не навчались. У приміщенні школи стояли німецькі коні. Після звільнення села від окупантів перші місяці будівля була обладнана під госпіталь.

В 1943 – 1944 рр. школа почала працювати. Умови навчання були важкі, але діти ходили до школи з радістю.

І лише в роки відбудови після розрухи, коли почали організовувати колгоспи, в селі Чорнявщина було створено МТС. Населення  збільшується і тому вирішили перенести Чорноглазівську середню школу в Чорнявщину. І стала вона носити назву Чорнявщинська середня школа з 1951 року, а в Чорноглазівці залишили семирічку. Першим директором Чорнявщинської СШ був Ратушний Олексій Григорович. На його долю випала реорганізація школи.

У 50-х роках на зміну прийшов новий директор Волох Василь Васильович, який очолив колектив учителів, що були віддані своїй справі. Це вимогливі, доброзичливі, чуйні Сєдін Л.М., Сєдіна В.П., Ткаленко В.Ф., Лисогор М.Ф.,     Хлівна О.Й., Маслак Г.К., Маслак О.С., Муштей В.М., Матяш М.М., Половко З.М., Джужа-Іваненко У.В., Дігтярьов К.Я., Половко П.К.

І йшли до нас в школу діти сіл Шандрівки, Преображенки, Новоіванівки, Олексіївки, Білозірки, Чаплинки, Дубових Гряд, Катеринівки з Харківської області, щоб отримати міцні знання.

1960 рік... Чорнявщинська СШ приймала 1 вересня в своїх стінах близько 400 учнів.  9 – 10 класів було по 2 – „А” і „Б”. В кожному класі по 35 учнів. Вчителів-предметників було небагато. Але учні здобували міцні знання і третина з них навчалися у вузах та технікумах. Директор Волох В.В. був  вимогливий, але добрий до дітей, вчителів, користувався повагою серед батьків та учнів. Школа була одна з кращих в районі і в області. А ще він був одним з найкращих господарів шкіл.Побудував пришкільний інтернат, який був дуже потрібний у той час, школу-майстерню, кролеферму. А які були посаджені квітники в школі, молодий сад, пришкільна ділянка, на якій працювали діти і навчались!

В 1965 році очолила школу Боженко Зоя Дмитрівна, яка продовжила справу попереднього директора і теж користувалася авторитетом серед односельців та колег.

З 1968 року посаду директора зайняв Григорій Іванович Сулима. Розумний, працьовитий, людяний, добрий, вимогливий до себе і колег разом з своїм заступником Орестом Івановичем Букатарем продовжував піднімати освіту на селі. Був організований музей Бойової Слави, яким керувала Букатар В.М., яка вела дуже велику пошукову роботу і зібрала цінні матеріали для музею. Частими гостями були ветерани Великої Вітчизняної війни, керівництво села. Потім роботу в музеї продовжила Матяш М.М., Джужа- Іваненко У.В., Христинко О.А.,  Пащенко Н.С., Соколова С.М. В даний час музей бойової слави діє, його відвідують гості школи школярі Юр’ївського району та з Харківської області. Учні їх батьки, вчителі музей бойової слави вважають святинею і берегинею минулого.  В 1968,1969 роках  поповнився колектив молодими кадрами. Г.І.Сулима зробив проект на будівництво нової школи.

Ще в 60-і роки велику увагу в школі почали приділяти вихованню в дітей до хліборобських професій. В школі – майстерні обладнали клас механізації. Матеріальну базу школи поповнювали технікою. Був автомобіль пізніше три трактори, причеп до трактора. Дуже любили діти ходити на екскурсії до рідного колгоспу, в бригаду, на поле, та зустрічатися з людьми – трудівниками села, колгоспу. В 70-их роках продовжували цю справу і Боженко З.Д. і Сулима Г.І. Вчителем трудового навчання був Вакулюк О.В., а потім Сєдін Л.М. пізніше Євенко А.І.. На базі школи, був організований міжшкільний НВК, який очолив Креп І.І.. Завезено було с\г машини, оформлено нові класи. Діти отримували професії малярів – штукатурів, операторів машинного доїння, трактористів. А коли скоротили міжшкільний НВК, здобувати професію тракториста діти стали в Чорнявщинській СШ, де вчитель Євенко А.І. разом з адміністрацією школи обладнав три класи. Школа має ліцензію на проведення навчальної діяльності цього предмета.

Багато випускників Чорнявщинської СЗШ працювали в колгоспі „Комуніст”, сільгоспхімії, відділенні с\техніки, а зараз продовжують працювати в фермерських господарствах „Лан”, „Оріль” та індивідуальних господарствах.

 

Мов та гарна квітка школа Чорнявщинська...

 

Малим став один корпус школи І.В.Волох зайнявся ще будівництвом двох корпусів, справу довів до кінця, але за сімейними обставинами змінив місце проживання. І директором у школі стала жінка: Боженко Зоя Дмитрівна за нею Сулима Григорій Іванович. Обидва директори піднімали питання  про побудову сучасної двоповерхової школи.

З 1975 року Чорнявщинську середню школу очолив Гук Анатолій Олексійович, який закінчив будівництво Шандрівської школи і основна мета його роботи була побудова нової двоповерхової школи в селі Чорнявщина. Його мрія здійснилася в 1983 році стала до дії школа – красуня в центрі села із сучасним обладнанням в навчальних кабінетах. Кожний вчитель разом з батьками вносив свою частку в оформлення, зміцнення матеріальної бази.  Чорнявщинська школа – новобудова є однією з кращих не тільки в Павлоградському, Юр’ївському районах, але й області.

Справжніми корифеями педагогічної справи були ветеранами праці Джужа – Іваненко У.В., Матяш М.М., Хлівна О.Й., Маслак О.С., Сєдін Л.М., Лисогор М.Ф., Половко З.М. Зразкові уроки для учнів проводили вчителі школи Кіріченко Г.В., Круть О.А., Ковальова М.П., Лубенець Л.А., Бокач О.Ф., Кравченко Н.В., їхні учні мали високі доягнення у навчанні, більше половини випускників навчались у ВУЗах. Директор школи А.О.Гук велику приділяв самоврядуванню в школі, дієвим був учком школи, який очолювали старшокласники Черниш Л., Сибірна Н., Швець І., Гараган Н.. Комісія дисципліни і порядку учкому здійснювала рейди готовності учнів до школи.

В ці роки була відкрита пам’ятна стела воїнам 25 танкового корпусу в селі Тернах. Піонерській  дружині присвоєно  ім’я П.П.Павлова. Під керівництвом вчителя історії Заворотньої Л.Ф. аматора природи, здійснено озеленення подвір’я школи дендропарком, квітниками, березовою алеєю. На території школи висаджено 18 видів дерев і кущів.

Анатолій Олексійович Гук не лише займався будівництвом школи, а й думав про те, щоб у школу поверталися спеціалісти з числа своїх випускників. Тому проблеми у кадрах не виникало. А вчителі, які приїхали за призначенням до школи, як Бокач О.Ф., Комарницька Л.А., Циба О.І., Петровський В.І. так і залишилися працювати.

Із 17 педпрацівників в школі працюють вчителями 11 випускників Чорнявщинської СЗШ.

Вічний пошук, безсонні ночі,

а гріють душу дитячі очі

1989 рік... Свою педагогічну роботу розпочала вчителем російської мови і літератури, а потім і директором школи Сергієнко Л.В. Вчителями від Бога гордиться  школа. І це саме так:  6 вчителі-методисти, 3 старші вчителі, нагороджені значком „Відмінник освіти” – 10 вчителів, грамотою МОН – 3 вчителі.

Відомі за межами школи вчительки-поетеси Христенко О.А. та Брик С.І. Крім віршів ці творці пишуть пісні про життя школи, села та району. Із членів педколективу створений ансамбль „Чорнявщанка”, яким керує старший вчитель Євенко А.І. Аматорський гурт любителів української класики неодноразово виступав на підмостках Юр’ївщини та Павлограда ( художній керівник вчитель початкових класів Брик С.І.)

Виховна робота в школі на високому рівні. Учень, вчитель, батьки – нерозривний союз у проведенні заходів, родинних свят в школі і селі.

З 2003 року життєдіяльністю школи керує мудра, енергійна, творча, інтелектуальна, неординарна, дієва жінка, вчитель-методист Н.С.Пащенко. ЇЇ життєве і педагогічне кредо: „Директор школи – це професія...”

Всі свої знання і методичні надбання віддає педпрацівникам. Вчителі підвищують свій професійний рівень, вивчаючи та втілюючи інноваційні технології в навчальний процес. Неля Семенівна компетентний фахівець. На своїх уроках історії відкриває школярам нові сторінки сучасності та минулих подій. ЇЇ учні неодноразово були призерами районних олімпіад та учасниками обласних.

Одними із головних напрямків роботи школи є сімейно-родинне та екологічне виховання. В школі тісні партнерські відносини з батьками. Хочеться відмітити в цьому напрямку роботу класного керівника С.І.Брик, яка разом з батьками вирішує не тільки господарчі чи навчальні проблеми, а й разом відпочивають. Учні школи навчаються в МАН при обласному інституті післядипломної освіти вчителів, керує цим процесом вчитель-методист біології С.К.Авдєєва. В 2006 році бригада екологів стала лауреатом обласного конкурсу „В долонях всесвіту життя”. Учні школи Циба Юлія та Пушкеля Станіслав стали переможцями акції „ Джміль та бджілка”.

2004 рік, жовтень. В школі відкрито комп’ютерний клас обласним депутатом Н.М.Дєєвою.

2005 рік став знаменним для нашої школи. Це рік коли було підключено газ. І світлі наші класи взимку завдяки обласним депутатам, Дєєвій Н.М.,ГудожникуЛ.В. та голові райради Кривко К.О., сільському голові Марковій Л.А., стали теплими і затишними. Та й взагалі осінь, як пора року, для нас чорнявщинців щедра на дарунки.

В 2006 році біля школи зупинився гарний новий автобус, завдяки голові облдержадміністрації Дєєвій Н.М. та голові райдержадміністрації Біловол Т.П.  Діти і батьки безмежно раді цьому подарунку.

В 2010 році завдяки підтримці обласної та районної адміністрації було здійсненно капітальний ремонт даху школи.

В 2011 році згідно обласного проекту "Новій Дніпропетровщині - новий стандарт освіти" було введено електроний журнал  та електроний щоденник.

В 2013 році в школі оновлено біологічний кабінет згідно сучасних вимог.

Педагоги школи з повною відповідальністю ставляться до виконання та здійснення своїх планів. Колектив відповідає вимогам сучасної школи. Учні і вчителі плідно навчаються, відпочивають разом. Бо лише в тісній взаємодії є певні результати.

Невід’ємною частиною успішного становлення особистості поруч з навчанням є виховання. Творча робота в нашій школі змістовна та багатогранна. Всі знаменні дати календаря в нашій школі проходять продумано, цікаво, на високому професійному рівні. Організаторами цієї роботі є заступник директора школи з виховної роботи С.М. Соколова та педагоги-організатори І.В.Пушкеля. та С.А. Гараган.

Не можна не згадати спортивну роботу в школі. Керує нею вчитель вищої категорії Циба О.І. Після уроків учні проводять свій час у спортивній секції з футболу. Улюбленими уроками для багатьох є фізкультура. А які цікаві, жваві, емоційні спортивні змагання проходять під його керівництвом!

Попереду у них безліч ще невідомих для них шкільних сторінок. Але вчитися відкривати їх є у кого. Бо наш педколектив сьогодні – це досвідчений майстер, дороговказ у подальшій роботі.

Співдружність однодумців

Педагогічний колектив Чорнявщинської СЗШ  І-ІІІ ступенів – співдружність однодумців, де кожен робить свій внесок у колективну творчість. Кожен урок для них джерело творчості. Педагоги прищеплюють учням постійно думку, що людина повинна бути творцем у кожній професії. Виростають школярі, їм стає вже тісно за шкільною партою, вони, мов пташенята, вилітають із шкільного гнізда. Хоч у них деколи серйозність поєднується із пустощами, але переважає відвертість, чесність, пристрасність, колективізм, дружба, бажання навчатися. Саме із такими випускниками прощається наша школа. Всі вихованці продовжують навчання у престижних закладах, багато з них вже працює. Поїхали далеко, але гордістю і прикладом є наші медалісти: Сулима В., Лисогор Т., Бакай А., Підопригора З., Литвиненко Т., Бакай І., Терещенко С., Євенко Н., Федотова Л., Круть С.,     Винник Л., Вавренюк С.М., Вавренюк С.В., Чорний А., Сикотюк О., Турчан В., Мусієнко О., Лубенець Н., Кравченко Н., Глущенко К., Михайлішина Н.,Гавриленко В., Терещенко О.,Шикута Т., Мала І., Хлівна Т., Муштей Т., Терещенко С., Христенко З., Пушкеля К., Пащенко Д., Мітусова Я., Мітусова Ю., Ребриста О., Хорошко О., Кіщенко Т., Скряга Д., Черноус І., Красногрудь Н., Брик Ю, Брайко В., Климюк Т. Випускники нашої школи  - хай вони водії трактора чи управляючі банку, металурги чи медики – схиляють голову в глибокій шанобі перед вчителями. Бо все добре, мудре, світле, чисте, гуманне – від Учителя. Багато з них приїжджають у школу, звіряються своєму вчителю в горі й радощах, просять поради, розповідають про свої таємниці, діляться заповітними мріями. Це і є цінною нагородою для нас, чорнявщан, за довгі роки праці. А ще більшою радістю є те, що колишні вихованці повертаються працювати у рідну школу, і навчають, і прищеплюють все прекрасне своїм юним односельцям. Бо їх навчили, що якщо добро вічне, то безсмертний Вчитель, як саме життя. А наш земляк, Олександр Тараненко, підтвердив словами поезії: