Долі людські, як і самі люди, бувають зовсім різними. І від непростої чиєїсь долі мимоволі навіть подих перехоплює: „Скільки ж випробувань може випасти одній людині?!" Із життєвим досвідом доходимо висновку, що випадає витерпіти стільки, скільки по силі. Інша річ, чи кожен спроможний гідно пройти через терни життя, щоб піднятися до зірок, чи може засвітити своїм горінням вогник надії для слабшого? Чи, може то іскорки вогню Прометея, які, розлетівшись по світу і впавши на благодатний грунт душі, спалахуючи, висвічують найдостойніших?

Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ ніжний і чистий. Інколи веселий, частіше в задумі чи смутку. Світ не знав такої поетеси. Іскра Прометея справді запалала в її серці ясним вогнем, і в цьому промінні - її творчість, сповнена незбореної сили заперечення зла і творення добра. Мова про таку знану і все ж до кінця не пізнану Лесю Українку - Ларису Петрівну Косач-Квітку. https://drive.google.com/open?id=0B_8J51DqsES3eTdJYlUwcjZHVmc